Міністерство освіти і науки Національний університет “Львівська політехніка” Кафедра ЕОМ / Звіт з лабораторної роботи № 9 з дисципліни: “Об’єктно-орієнтоване програмування” на тему: “Шаблони”  Мета лабораторної роботи Познайомитися із створенням шаблонів. Теоретичні відомості Параметризовані функції Для виконання схожих операцій над різними типами даних часто використовуються перевантажені функції. Якщо ж для кожного типу даних повинні виконуватися ідентичні операції, то більш компактним і зручним рішенням є використання параметризованих (шаблонних) функцій. При цьому програміст повинен написати лише один опис шаблона функції. Базуючись на типах аргументів, використаних при виклику цієї функції, компілятор буде автоматично генерувати об'єктні коди функцій, що оброблятимуть кожен тип даних. Параметризовані функції декларуються за допомогою ключового слова template. Це слово використовується для створення шаблону (каркасу), що в загальних рисах описує призначення функції та надає опис операцій – сутність алгоритму, що може застосовуватися до даних різних типів. Загальна форма функції-шаблону матиме вигляд: temрlate <class T1, class T2, …, class Tn> тип ім'яФункції (параметри) {     // тіло функції }  За ключовим словом template слідує не порожній список параметрів шаблону, який складається з ідентифікаторів T, кожному з яких передує ключове слово class. Коли компілятор створюватиме конкретну версію функції, то автоматично замінить параметри конкретними типами даних. Цей процес носить назву інстанціювання шаблону. Кожен формальний параметр з опису шаблона функції повинен з'явитися в списку параметрів функції принаймні один раз. Ім'я формального параметра може використовуватися в списку параметрів заголовка шаблона тільки один раз. Те ж ім'я формального параметра шаблона функції може використовуватися декількома шаблонами. Шаблон функції може бути перевантажений, а саме можна визначити інші шаблони, що мають те ж ім'я функції, але різні набори параметрів. А можна ввести не шаблонну функцію з тим же ім'ям та іншим набором параметрів функції. Компілятор виконує процес узгодження, щоб визначити, який екземпляр функції відповідає конкретному викликові. Спочатку компілятор намагається знайти і використати функцію, що точно відповідає по імені та типам параметрів функції, що викликається. Якщо на цьому етапі компілятор зазнає невдачі, то він шукає шаблон функції, за допомогою якого він може згенерувати параметризовану функцію з точною відповідністю типів параметрів та імені функції; автоматичне перетворення типів не забезпечується. І як останню спробу, компілятор послідовно виконує процес підбору перевантаженої функції. Параметризовані класи Визначаючи параметризований клас, ми створюємо його каркас (шаблон), що описує усі алгоритми, які використовуються класом. Фактичний тип даних, над яким проводитимуться маніпуляції, буде вказаний в якості параметру при конкретизації об'єктів цього класу. Компілятор автоматично згенерує відповідний об'єкт на основі вказаного типу. Загальна форма декларування параметризованого класу буде такою: template < списокПараметрівШаблону > class ім’яКласу {// протокольна частина класу }  Список параметрів шаблону може містити елементи двох видів: специфікації формальних констант, що складаються з імені деякого типу з наступним ідентифікатором; специфікації формальних типів, що складаються з ключового слова class, за яким слідує ідентифікатор; вони аналогічні параметрам шаблона функції. Визначення функцій-елементів, розташованих в тілі шаблона, нічим не відрізняються від визначення вбудованих функцій-елементів звичайного класу. Визначення функцій-елементів, розташовуваних поза тілом шаблона, має наступний вид: template < списокПараметрівШаблону > тип ім'яКласу <параметриШаблону>:: імяФункції (параметри) {…}  Щоб створити із шаблона екземпляр конкретного класу, потрібно оголосити об'єкт, вказавши для його типу ім'я шаблона з набором конкретних аргументів (типів і констант). Кожен формальн...